Коронавірус як каталізатор економічної кризи в Україні

Автор: Юрій Гаврилечко, співзасновник Аналітичного консалтингового агентства «Українська Фабрика Думки».


Україна може втратити до 10 відсотків ВВП, але коронавірус – швидше каталізатор кризи, аніж причина. Внесок паніки, присвяченій коронавірусу, у чергову світову економічну кризу, можливо, будуть вивчати у ВНЗ. Але це потім, а зараз, коли все тільки починається, кожна країна вирішує проблеми, що з’явилися, – самостійно, не кооперуючись одна з одною. Якщо ще на рівні обміну інформацією в галузі медицини співробітництво йде, то в економічній сфері – кожен сам за себе.

Тенденція до “економічної самоізоляції” держав почалася не сьогодні. Як доречно зазначає економічний експерт Павло Вернівскій, все почалося ще з кризи 2008 року. Судячи за даними сайту GlobalTradeAlert, створеному в 2009 році щоб відстежувати нові тренди (бо всі уряди побоювалися, що сусідні країни повернуться до політики «розорити сусіда»), де свої проблеми вирішуються за рахунок інших, – саме тоді почалося зростання протекціонізму в усіх провідних економіках світу. Паралельно з цим, в 2010 році почалися Валютні війни (як різновид торгівельних війн). І до сьогодні про ці війни ніхто не говорив відкрито. Вони, швидше, вважалися безумством ряду осіб. Не говорили, оскільки побоювалися, що це призведе до заходів у відповідь. Не говорили, тому що є договірні зобов’язання в рамках СОТ. Однак, якщо на цей новий тренд закривали очі, то це не означає, що його не було. Україна ж, стала винятком із загального правила, і робить все суто протилежне тому, чим займається весь цивілізований світ. А саме: відкриває свій внутрішній ринок для імпорту, знищує вітчизняного виробника за допомогою зростання фіскального навантаження і знімає всі нетарифні бар’єри на шляху імпорту.

Зараз, коли епідемія коронавірусу випробовує на міцність економіки всіх країн, і від запасу цієї міцності залежить те, як далі буде розвиватися економічна ситуація в кожній окремій країні – ми катастрофічно не готові до викликів, які стоять перед нашою державою. Українська економіка завершила минулий рік на спаді, з мінімальним запасом міцності, з падінням експорту, падінням промислового виробництва і з зростанням боргів. Уряд Гончарука занадто захопився залученням валютних коштів через державні цінні папери, що впродовж короткого терміну відобразилося в зміцненні і зростанні курсу гривні. Але це ілюзія позитиву, оскільки така політика зачинила для українських експортерів зовнішні ринки і перекривши більш важливе джерело валютних надходжень. На даний момент недонадходження до держбюджету вражають.

Зокрема, за митними платежами при плані – 30,2 млрд. грн., станом на 19 березня фактичні надходження – 16,2 млрд. грн. або 54%. Такими темпами до кінця місця надходження від митниці складуть 25-26,5 млрд. грн. Щодо податкових надходження, то тут картина ще гірша: план на березень – 54,5 млрд. грн., станом на 19 березня фактичні надходження – 26,5 млрд. грн. або 49% од плану. До кінця місяця при таких темпах ми отримаємо 42-43 млрд. грн. Тобто сумарний недобір тільки за березень може скласти 17-20 млрд. грн.! Так на початку березня ще не було карантину…

І це ще одна проблема, яку, до речі, треба буде розв’язати Денису Шмигалю на посаді прем’єра. Крім того, спекулянти почали фіксувати прибуток і виходити із піраміди ОВДП. З початку березня частка нерезидентів в портфелі ОВДП (в перерахунку на долар США) скоротилася з $5,2 млрд до $4,4 млрд. НБУ за березень витратив на утримання курсу більше $2 млрд. Тільки з 10 по 18 березня включно, Нацбанк продав на міжбанківському валютному ринку $1,72 млрд для утримання курсу гривні! І цей процес продовжиться, тому що прибутковість вкладень в українські ОВДП для спекулянтів, що їх купили минулого року, зберігається при курсі до 31 – 31,5 грн / 1$. І чим плавніше буде девальвація, тим більше вони зароблять. Ну а українська економіка – втратить. Так що логічним було б різко обвалити курс до 32 грн / 1$ і тримати його вже на цьому рівні. До того ж, такий курс допоміг би і вітчизняному експорту і дав би зростання надходження до держбюджету від митниці. Але зараз, на тлі паніки, що нагнітається в зв’язку з коронавірусомв, подібний крок НБУ привів би е ще більших проблем на внутрішньому ринку, зокрема і політичних. І тому … спекулянти поки можуть спати спокійно і підрахувувати свої прибутки.

Що ж нас очікує в найближчі місяці і з чим доведеться зіткнутися новому уряду? Часовий лаг української економіки десь 6 місяців, тобто за місяць ми побачимо наслідки не сплати податків, а лише потім – нестачу замовлень по всіх виробничих ланцюжках. Навіть без впливу паніки, за останні півроку через «спадщину папірєдніков» держбюджет недоотримає близько 90-120 млрд грн або, орієнтовно, 10% планових надходжень. Перекрити які може або емісія або нові кредити. Припустимо, від МВФ. Укупі ж з наслідками навіть трьох-чотирьох тижневого карантину і зупинки близько 1 млн підприємств, на яких зайнято 4,5-5,5 млн найманих працівників, загрожує «мінусом» з внутрішнього ринку ще в таку ж приблизно суму. А якщо врахувати і недобір до ПФУ, то ми цілком може вийти на 250+ млрд грн прямих втрат для економіки. І це без фінансування будь-яких заходів, спрямованих на стабілізацію ситуації і боротьбу власне самим вірусом і без витрат на соціальне забезпечення соціально незахищених верств населення, а також без витрат на поліцію / дснс і, можливо, армію, щодо забезпечення карантинних заходів. Що може додати в скарбничку «мінуса» ще 50+ млрд грн. Таким чином, 8-10% втрат ВВП в сумі, до кінця року, у нас цілком може виявитися. Слід також визнати, що уряд Дениса Шмигаля діє в кризових умовах, які є абсолютно новими не тільки для України, але і для всіх країн світу. Нові виклики вимагають нових підходів і нестандартних рішень. А для нових підходів і нестандартних рішень необхідний час. До речі, щось раціональне вже робиться зараз, наприклад Мінфін отримав завдання підготувати зміни до держбюджету з метою пошуку коштів на боротьбу з епідемією. При цьому, будь-які спроби нового уряду, нового прем’єра в складних умовах захистити національні інтереси стикаються з протидією тих, хто навіть зараз вимагає розпродажу активів, які все ще належать державі, зокрема землі сільськогосподарського призначення. І, як раз, завдання Кабміну, повністю ігнорувати даний тиск, в іншому ж випадку, зростає ризик того, що через півроку країна впритул підійде до “голодних бунтів” і “військової диктатури”.


Матеріал з сайту espreso.tv

Илюстрація Gerd Altmann з сайту Pixabay 


Підписувайтесь на канал «Ukrainian Think Tank» в Telegram,  YouTube, сторінку в Facebook.


Читайте також:

Рекомендуємо

awwsomepic-0258-986x1024

Анна Ковальчук: Будуй, поки гаряче

2022_01_25_440ab4d0059a0320

Олексій Кущ: Що буде з гривнею та суверенними паперами?

awwsomepic-0258-986x1024

Анна Ковальчук: Что ждет сельское хозяйство Украины в 2022 году

Screenshot_20211213-113822_Chrome

Юрий Гаврилечко: Как жизнь в долг отразится на простых украинцах?